Українське географічне товариство відзначає 150 років: нині вітчизняну географічну громаду очолює полтавець В’ячеслав Олещенко
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Спогадами та міркуваннями щодо історії, сьогодення та майбуття, ролі географії в суспільстві поділився в.о. Президента Українського географічного товариства, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, заслужений юрист України, кандидат географічних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права, директор Науково-дослідного центру енергетичного, ядерного та природоресурсного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, член правління Українського центру сприяння розвитку публічно-приватного партнерства В’ячеслав Олещенко.
Товариство, як всеукраїнська наукова громадська організація веде відлік своєї історії від лютого 1873 року, коли у Києві з ініціативи світочів української культури, освіти, науки, громадських діячів, серед яких – В.Антонович, М.Бунге, Г.Галаган, М.Драгоманов, О.Кістяківський, М.Лисенко, П.Чубинський, було утворено Південно-Західний відділ Руського географічного товариства.
Першим головою відділу було обрано Григорія Ґалаґана — юриста, землевласника, громадського діяча, засновника Колегії Павла Ґалаґана (освітній заклад у Києві, названий в пам’ять про рано померлого сина, для утримання цього закладу, забезпечення стипендіями майже половини гімназистів було відписано великі маєтності, зокрема й на Полтавщині). Секретарем і керуючим справами відділу обрали Павла Чубинського, народженого неподалік Борисполя, що відносився тоді до Полтавської губернії, саме того Павла Платоновича – автора слів Державного гімну України.
Відділ одразу розгорнув широку наукову і просвітницьку діяльність, комплексне вивчення природи та господарства України, зокрема топографії, орографії, гідрології, ґрунтів, клімату, рослинного і тваринного світу, населення та історії поселень, шляхів сполучення, зайнявся розробленням пропозицій щодо охорони природи та з інших питань. Досліджувались також гуманітарні проблеми, зокрема, стан, історія розвитку культури, літератури, освіти, мови.
Здобутки відділу, результати експедицій, досліджень, що на високому науковому рівні були організовані та проведені під керівництвом П.Чубинського, стали вагомим внеском у вивчення та усвідомлення у суспільстві української ідентичності, одразу одержали міжнародне визнання – у 1875 році на виставці з нагоди ІІ-го Міжнародного географічного конгресу у Парижі їх було відзначено золотою медаллю.
Знаковими досягненнями у подальшій діяльності Товариства вже в новітній час стали підготовка та видання у 1989 -1993 роках тритомної «Географічної енциклопедії України», яка є першою багатотомною тематичною енциклопедією в Україні, видання Національного атласу України – фундаментального твору, що містить повну, достовірну, офіційну інформацію про Україну, про формування її території, історію, природні умови та природні ресурси, населення та людський розвиток, економіку, стан довкілля. У підготовці цих видань взяли участь провідні вчені України і не лише географи, а й історики, біологи, економісти, представники багатьох інших наук.
Не можна не згадати, й про численні багатотомні, монографічні видання, у яких підведено підсумки, узагальнено результати проведених досліджень. Особливої уваги заслуговує «Фізико-географічне районування Української РСР», яке була виконано на географічному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка за участі усіх провідних географів України в рамках державної програми з формування наукових засад розвитку сільського господарства в Україні. Роботу видано за редакції О.М.Маринича, В.П.Попова та А.І.Ланька ще у 1968 році. До цього часу ця книга не втратила своєї значущості і досі використовується науковцями, проектантами, освітянами. Олександр Мефодійович Маринич, як один з основних керівників цього дослідження, ще з тих часів був лідером, а з часом став загальновизнаним патріархом української географії, консолідатором не лише географів для виконання знакових проектів та вирішення непростих завдань, і не лише на науковій ниві, у підготовці та виданні не лише вищезазначених робіт. Саме він з колегами багато років невтомно домагався створення в системі вітчизняної Академії наук Інституту географії,. А коли врешті у 1991 році було ухвалено рішення про створення цього Інституту – рекомендував для призначення директором свого вихованця, покладаючи свої надії на молодших. Саме на долю О.М.Маринича випала місія з реалізації завдання особливої державної ваги – забезпечення впровадження в Україні обов’язкової середньої освіти, створення необхідної для цього матеріальної бази, підготовка необхідної кількості вчителів тощо – протягом 1971-1979 років він був Міністром освіти, членом Уряду, депутатом Верховної Ради. Олександр Мефодійович був Президентом Українського географічного товариства у 1964-1995 роках.
Представники Географічного товариства взяли активну участь у розробленні Конституції України та змін до неї, відіграли провідну роль при підготовці багатьох законів, зокрема «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідних фонд України», «Про екологічну мережу», «Про географічні назви», «Про засади державної регіональної політики», «Про стимулювання регіонального розвитку», Земельного, Лісового та усіх інших природоресурсних кодексів, інших нормативно-правових актів, стандартів, будівельних норм та правил, інших нормативних актів, державних програм, концепцій з питань організації державної влади та місцевого самоврядування, територіального устрою, державної екологічної політики, щодо просторового планування, у вирішенні численних інших завдань розбудови Української держави, у формуванні необхідних для цього наукових засад.
Особисто нинішній очільник Українського географічного товариства В’ячеслав Олещенко до географії прийшов після пошуків себе у різних сферах ще школярем, навчаючись у школі, яка тепер має назву Полтавський науковий ліцей № 3. В подальшому, займаючись протягом усього свого життя різними цікавими й важливими справами, вирішенням різноманітних завдань, зокрема й на ниві державного будівництва, заповідної справи, просторового планування, науки, освіти та просвіти, громадської діяльності, в усіх інших справах, незалежно від посад, з географією ніколи не розлучався. Це пов’язано, насамперед з шкільним вчителем географії, наставником у житті – Кімом Олексійовичем Мацою, добре відомим не лише в полтавських освітянських колах, заслуженим працівником освіти України. Міцний фундамент системного світобачення, спираючись саме на географічні знання, заклав для багатьох саме він. Так часто й буває, що повага та любов до вчителя, як особистості, як носія фахових знань, людських чеснот, значною мірою визначають любов до предмету, життєві орієнтири та майбутні шляхи школярів в подальшому їх дорослому житті. Після закінчення із золотою медаллю нашої славетної школи – географічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, який поправу тепер є національним, аспірантура на кафедрі фізичної географії, займався комплексними стаціонарними географічними дослідженнями на базі Канівського державного природного заповідника. Після закінчення аспірантури був направлений для роботи до Державного комітету по охороні природи. Працював у сфері розвитку заповідної справи, а потім – займався усім комплексом питань, пов’язаних із державним управлінням у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки тривалий час був помічником Голови Держкомітету – Діни Йосипівни Проценко, яка була видатним державним діячем, унікальною особистістю, яскравим носієм духу славного херсонського краю. Наголошує, що від неї можна було багато чому навчився. Пізніше деякий час у цьому ж Комітеті працював керівником підрозділу з питань науки та міжнародного співробітництва. У 1990 році був запрошений для роботи до апарату Верховної Ради, до 1996 року був головним консультантом парламентської комісії з питань екологічної політики. Основи сучасного державного управління у цій сфері, екологічного законодавства України, нові горизонти розвитку екологічного права було закладено саме у ті часи і значною мірою безпосередньо у парламентській комісії, яку з 1990 року очолював добре знаний полтавцям Микола Іванович Залудяк. Він якось без напруження, дуже щиро зміг одразу консолідувати зусилля не лише депутатів, незалежно від їх політичних орієнтирів, а й представників усіх центральних та місцевих органів виконавчої влади, провідних вчених, фахівців, забезпечити плідний законотворчий процес.
В подальшому, протягом 1991-1996 року у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у Харкові здобув другу, вже юридичну освіту, тривалий час працював на різних посадах у юридичній службі апарату Президента держави. Цей період, характер завдань, проблем, які доводилося вирішувати, постійно засвідчували важливість забезпечення системного погляду на життя, поєднання фахових знань з різних сфер, і не лише географії, права, а й історії, філософії, психології, адже розподіл сфер різних наук, їх галузей є досить умовним, має важливе значення для поглиблення знань про ті чи інші процеси та явища, але абсолютизація значення такої диференціації при вирішенні не лише глобальних проблем людського життя, при підготовці фахівців часом дуже шкодить. В житті так важливо домагатися належного поєднання різних знань, досвіду для досягнення кращих, довготривалих результатів, спрямованих у майбутнє.
Зупиняючись на сьогоденні, на тому, що відбувається і переживається усіма нами зараз в Україні, у світі внаслідок збройної агресії рф проти України, В’ячеслав Олещенко зазначив, що повною мірою оцінити, усвідомити ці події, очевидно, ми зможемо лише через деякий час. Адже, без сумніву, йдеться про карколомні процеси світового, глобального характеру, які внесли суттєві корективи у погляди, дії не лише політиків, державних діячів, а й географів, юристів світу. Для українських географів ця ситуація має одну важливу особливість. Адже президентом російського географічного товариства свого часу було обрано міністра з надзвичайних ситуацій, який потім став міністром оборони рф. Головою опікунської ради товариства є президент рф. Тобто йдеться про те, що війну Україні оголосили і ведуть керівники російської географічної спільноти.
Тому з самого початку цієї агресії Українське географічне товариство звернулося до усіх географів світу, їх національних комітетів, до Міжнародного географічного союзу, до складу якого входять національні географічні спільноти світу, наголосивши на неприйнятності членства росії у цій поважній організації. І вже 7 березня 2022 року Виконком Союзу, за підтримки національних комітетів географів багатьох країн, ухвалив рішення про припинення членства росії.
Очевидно, це було одне з перших таких рішень на світовому рівні. Остаточне рішення про вигнання росії з Міжнародного географічного союзу було одноголосно ухвалено Генеральною асамблеєю Союзу під час проведення 18-22 липня 2022 року у Парижі позачергового Міжнародного географічного конгресу з нагоди 100-ліття Союзу. Було непросто, В’ячеславу Олещенку довелося двічі виступати, щоб все ж таки переконати представників географічних спільнот деяких країн світу.
Війна породжує особливі біди і, відповідно, нові особливі задачі. У грудні 2022 року на окупованій території неподалік від Мелітополя невідомими особами в невідомому напрямку було вивезено члена Вченої ради Товариства, доктора географічних наук, професора Володимира Воровку. Товариство усіма можливими для нас засобами активно долучилося до заходів, спрямованих на пошук та звільнення нашого колеги, відгукнувся й Міжнародний географічний союз, інші міжнародні організації. Очікуваних результатів поки що немає, окупаційна влада не підтверджує перебування нашого колеги у їх застінках. Але В’ячеслав Олещенко з колегами й надалі настійливо вишукуватимуть нові можливості. А агресор може не сумніватися, за усі злочини на окупованій території йому неодмінно доведеться відповідати згідно з міжнародним правом та українським законодавством.
Не так давно Українське географічне товариство подало до профільного парламентського комітету свої пропозиції стосовно державної підсумкової атестації та вступної кампанії 2023 року. Відповідні звернення ректорами провідних університетів, деканами географічних факультетів раніше надсилалися до міністерства освіти і науки. Усіма наголошується на неприпустимості подальшого витіснення географії з освітнього процесу незалежно від того якими реформаторськими чи іншими красивими гаслами, особливими умовами воєнного стану камуфлюється цей процес.
У цілому, Українське географічне товариство, географи намагаються активно реагувати на виклики, потреби часу, розуміючи при цьому важливість розвитку географічних наукових досліджень, насамперед комплексних, для формування наукових засад реалізації принципів сталого розвитку, поліпшення умов життя людей, ефективне використання природних, людських та інших ресурсів. Особливо актуальним на даний час, за визначенням В’ячеслава Олещенка, вважають удосконалення змісту курсу географії та методики її викладання у середній школі, розроблення відповідних, на рівні вимог сьогодення, обґрунтованих пропозицій з цих питань.
Як минулого, так і цього року Товариство, його відділи та відділення у регіонах, безпосередньо члени Товариства, наполегливо намагаються вносити свій посильний внесок у прискорення досягнення Перемоги, формування наукових засад відбудови України, оптимізації її просторового розвитку, вирішення багатьох пов’язаних з цим завдань. Це наш фронт і усі ми разом намагаємося не відставати від бійців ЗСУ. І надалі будемо робити усе необхідне для того, щоб 2023 рік ознаменувався Перемогою України, встановленням надійного, довгострокового миру не лише для України, а й для усього світу.
Особливо наукова географічна спільнота наголошує, що саме географія разом з українською мовою та літературою, історією та правознавством формують громадянську позицію, національну ідентичність, свідомий патріотизм, як і загальну освіченість та культуру. Насамперед географія дає необхідні знання та належні уявлення про свою Батьківщину, про її межі та місце у світі, про глобальні геополітичні процеси, просторові та інші закономірності, природні, економічні, людські та інші ресурси, явища в Україні, на нашій планеті, про їх зміни під впливом усталеної їх динаміки, а також господарської та іншої діяльності людини, можливості та шляхи інтеграції економічних, екологічних, соціальних, гуманітарних цілей та інтересів для забезпечення сталого розвитку держави чи окремих територій тощо. Неможливо по справжньому любити, шанувати Батьківщину, не знаючи, не розуміючи її географії, історії, правил суспільного життя, адже це – наш дім, наша Вітчизна. Як не можна сподіватися і на органічну інтеграцію України у європейському та світовому просторі без глибокого усвідомлення у суспільстві характеру світових геополітичних, економічних та інших процесів, усталених європейських цінностей, засад міжнародних відносин, особливостей країн, їх регіонів, а тому географічні знання потрібні усім і завжди, зокрема й у повсякденному житті кожного.
За сучасних умов неможливо переоцінити роль надійної та точної географічної інформації, розуміння сутності природних та інших процесів, особливостей різних територій для забезпечення належної оборони держави, успішного ведення бойових дії, починаючи від крупномасштабних карт, планів, для точного визначення координат, проведення комплексної оцінки стану територій, можливостей ведення тих чи інших бойових дій, гідрометеорологічної ситуації, одержання відповідних прогнозів щодо можливих змін, досягнення репрезентативності результатів проведення дистанційного, зокрема й космічного, зондування територій. Зараз кожен через інтернет має вільний, постійний доступ до відповідних карт не лише на територію України, а й практично на весь світ, до земельної кадастрової карти України, як і до інших інформаційних джерел, до відомостей, відповідним чином впорядкованих у різних геоінформаційних системах. Усі ці питання – сфера географії. З цього приводу варто нагадати, що нещодавно за активної участі Товариства географічним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та Ванкуверського університету (Канада) завдяки фінансовій підтримці Уряду Канади було успішно реалізовано великий освітній проект, спрямований на забезпечення навчання працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, освітніх закладів, проектних та інших організацій з більшості регіонів України з питань використання ГІС (Географічних інформаційних систем) у їх діяльності. Хоча цей міжнародний проект вже завершено, однак таке навчання продовжується за вже напрацьованими програмами.
Зараз не той час, щоб навіть з нагоди 150-літніх ювілеїв влаштовувати особливі святкування. Географи України свої основні завдання вбачають у всілякому сприянні досягненні Перемоги, в сприянні подальшого розвитку фундаментальних та прикладних географічних досліджень, посиленні їх скоординованості, у забезпеченні зростання рівня географічної освіченості наших громадян на основі поєднання академічних та університетських вчених, вчителів закладів середньої освіти, виробничників, усіх, хто працює в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, в медіа, в усіх інших сферах суспільного життя. Товариство відкрите для усіх, хто поділяє його статутні цілі, щиро вболіває за майбутнє України і усього світу, за належне утвердження визнання особливого суспільного значення та ролі географії в утвердженні нашої державності, суверенітету, забезпеченні територіальної цілісності України, її гідного місця у світовому співтоваристві, у формуванні національної свідомості, патріотизму громадян.
Спілкувалася Марія Бойко
Фото – В’ячеслав Олещенко
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
